Корупційні кримінальні правопорушення: концептуальні проблеми в контексті реформування кримінального законодавства України

Анотація

Метою статті є виявлення проблемних питань, пов’язаних із конструюванням кримінально-правових положень, що стосуються корупційних кримінальних правопорушень, як у Кримінальному кодексі України, так і в проєкті Загальної частини Кримінального кодексу України 2020 року, а також визначення шляхів їх розв’язання. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній: 1) висвітлено проблеми визначення корупційного кримінального правопорушення та шляхи їх розв’язання; 2) виявлено вади у визначенні корупційного злочину, передбаченого в проєкті Загальної частини Кримінального кодексу України 2020 року, сформульовано пропозиції щодо їх усунення; 3) з’ясовано основні переваги й недоліки переліку корупційних правопорушень, що міститься в примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України; 4) удосконалено класифікацію корупційних кримінальних правопорушень за способом і суб’єктом їх учинення; 5) визначено зміст, позитивні та негативні аспекти кримінально-правових наслідків корупційного кримінального правопорушення. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки: 1) відсутність у Кримінальному кодексі України визначення поняття «корупційне кримінальне правопорушення» не дає змоги окреслити кримінально-правовий зміст цієї групи деліктів і встановити, які кримінальні проступки та злочини до них належать; 2) під час формування цієї дефініції слід урахувати, що вона повинна узгоджуватися з визначенням кримінального правопорушення, корупційного правопорушення та корупції; 3) концепцію тристороннього розуміння неправомірної вигоди (як предмета, мети та засобу вчинення злочину) у визначенні корупційного злочину слід трансформувати в конструкцію на кшталт «діяння, що полягають у пропозиції чи обіцянці надання неправомірної вигоди, її наданні, прийнятті пропозиції або обіцянки такої вигоди, її одержанні, проханні чи вимаганні надати»; 4) запропонований у примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України перелік корупційних правопорушень, з одного боку, не охоплює всіх кримінальних правопорушень, які належать до корупційних, а з іншого – містить окремі кримінальні правопорушення, які не слід відносити до корупційних; 5) корупційні кримінальні правопорушення за способом учинення запропоновано поділяти на: а) незаконне заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем певним майном; б) зловживання владою, службовим становищем чи повноваженнями; в) пропозицію, обіцянку надати неправомірну вигоду, а також надання такої вигоди за вчинення чи невчинення певних дій (активний підкуп); г) прийняття пропозиції або обіцянки такої вигоди, її одержання, прохання чи вимагання надати (пасивний підкуп); д) інші корупційні кримінально-протиправні діяння (умовно корупційні, квазікорупційні та кримінальні правопорушення, які включено до примітки ст. 45 Кримінального кодексу України необґрунтовано); 6) аналіз негативних кримінально-правових наслідків корупційного кримінального правопорушення засвідчує, що законодавець у певних випадках прирівняв ці делікти до тяжких та особливо тяжких злочинів; 7) у контексті реформування кримінального законодавства необхідно вдосконалити підстави різних видів конфіскації, заборони займатися певною діяльністю чи займати певні посади, а також розглянути доцільність криміналізації приховування корупційного кримінального правопорушення.

Ключові слова: корупція; корупційний злочин; корупційне правопорушення; протидія корупції; службова особа; конфіскація; неправомірна вигода.